Новоушицька ДПІ ГУ ДПС у Хмельницькій області звертає увагу власників земельних ділянок на те, що відповідно до п. 281.3 ст. 281 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) від сплати земельного податку звільняються власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі своїх земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду лише платнику єдиного податку четвертої групи 4 на підставі зареєстрованого договору оренди будь-яким суб’єктом держреєстрації: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад; нотаріуси; центри надання адміністративних послуг; інші акредитовані суб'єкти. Сам договір укладається у письмовій формі й може бути посвідчений нотаріально. Він має містити інформацію про: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування, розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендну плату (розмір, індексація, спосіб та умови розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду, відповідальність за несплату).
Строк дії договору для ділянок сільськогосподарського призначення – від 7 до 50 років.
Розмір щорічної орендної плати встановлюється за згодою сторін, але не може бути меншим за 3% вартості земельної ділянки.
За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися й інші умови.
У випадку самостійного обробітку власником земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паю) сумарна площа яких перевищує 2 га або ж здавання їх в оренду іншій фізичній особі — орендарю, яка не є податковим агентом (самозайнятою особою), орендодавець (громадянин-одноосібник) визначає свої податкові зобов’язання за результатами такого року у річній податковій Декларації,яка подається до 1 травня наступного року, та сплачує податок з таких доходів за ставкою 18 % та військовим збором за ставкою 1,5 %.
Самостійно сплатити узгоджені податкові зобов’язання платники ПДФО зобов’язані до 1 серпня року, що настає за звітним.
Додатково повідомляємо, що фізичні особи, які одноосібно обробляють земельні ділянки (паї) та отримують доходи від продажу власної сільськогосподарської продукції, мають можливість здійснювати таку діяльність з вирощування сільськогосподарських культур, зареєструвавшись суб’єктами господарювання — фізичними особами підприємцями, зі сплатою відповідних податків і зборів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування — до відповідних цільових фондів, згідно з вимогами чинного законодавства.
Звертаємо увагу, що згідно з пп. 47.1.2. ст. 47 ПКУ відповідальність за складання податкової звітності несуть фізичні особи — платники податків та їх законні чи уповноваженні представники у випадках, передбачених законом.
Так, порушення податкової дисципліни тягне за собою накладення штрафів, а саме платники податків несуть, зокрема: відповідальність, передбачену нормами ПКУ: у разі подання податкової Декларації з порушенням граничних термінів або неподання податкової Декларації застосовується штрафна санкція, передбачена п. 120.1 ст. 120 ПКУ — накладається штраф у розмірі 340 грн за кожне таке неподання або несвоєчасне подання; адміністративну відповідальність, передбачену частиною першою ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб’єкта господарювання, що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 17 000 грн до 34 000 грн, з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.
Варто зазначити, що власники земельних часток (паїв), які самостійно обробляють свої ділянки, вирощують на них сільськогосподарську продукцію, реалізовують її, тобто є учасниками товарного сільськогосподарського виробництва (не будучи при цьому зареєстрованими суб’єктами господарювання або фізичними особами — підприємцями, або фермерськими господарствами) не є соціально захищеними.
Працюючи роками на своїй землі та не сплачуючи єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, селяни-одноосібники не формують свій трудовий стаж і тим самим позбавляють себе соціальних гарантій на випадок тимчасової втрати працездатності, пенсійного забезпечення тощо.
