Сказ – особливо небезпечне вірусне захворювання всіх теплокровних тварин і людини. Характеризується гострим перебігом, ураженням нервової системи і закінчується летально.
Збудником хвороби є нейротропний РНК-вмісний вірус, який відноситься до ряду Mononegavirales, родини Rhabdoviridae, роду Lyssavirus. Він не стійкий в зовнішньому середовищі, чутливий до дії ультрафіолетових і прямих сонячних променів, гине вже при температурі 600С і вище.
Джерелом та резервуаром збудника сказу є дикі та свійські хижі тварини, що належать до класу ссавців. Розрізняють природні осередки сказу, які формують дикі тварини (вовки, лисиці, борсуки, єнотоподібні собаки, миші, пацюки, щури, кажани, їжаки тощо), і антропургічні, що підтримуються собаками, котами, деякими сільськогосподарськими тваринами. Особливістю сказу природного типу є формування зон стійкого неблагополуччя, які розташовуються в місцевостях з підвищеною щільністю поселення тварин-перенощиків.
Механізм передачі контактний, шлях — раневий. Людина заражається при укусах скаженою твариною (90 % випадків) або попаданні її слини на пошкоджену шкіру та/або слизові оболонки (ослинення — 10 %), а також описані поодинокі випадки зараження в інший спосіб із участю раневої поверхні. Інкубаційний період триває від декількох днів до 1 року і більше (в середньому – 1-2 місяці). У тварини слина стає заразною (контамінованою) в останні 7—10 діб інкубаційного періоду і залишається такою протягом усієї хвороби. Сприяють природній передачі хвороби зміни в поведінці тварин. У диких тварин з'являється збудження, зникає страх перед людиною. Після проникнення через пошкоджену шкіру чи слизову оболонку вірус сказу переміщується по нервовим закінченням у напрямку центральної нервової системи, а потім периневральним шляхом він попадає в слинні залози, виділяючись з слиною. І так по колу…
Хвороба має три послідовні стадії розвитку:
-продромальний період (передвісники сказу) характеризується підвищеною чутливістю до шуму, світла, дотику, порушенням зору, спотворенням апетиту, незначним підвищення температури тіла.
-періоду збудження характерні агресивність, відсутність страху перед людиною, приступи буйства, несамовитості, судоми.
-період паралічів – знижується больова чутливість, розвиваються паралічі жуйних м’язів, язика, глотки, потім задніх кінцівок і всього тіла, після чого наступає смерть.
Діагноз на сказ встановлюють на підставі комплексу епізоотичних, клінічних, патологоанатомічних і лабораторних досліджень.
Для проведення дослідження на сказ в акредитовану лабораторію направляють свіжий патологічний матеріал, який доставляють з супровідним документом, що містить такі дані: назва та адреса відправника, вид тварини, прізвище та адреса власника тварини, прізвище та адреса людини, яка була в контакті, інформацію про вакцинацію тварини, анамнестичні та клініко-епізоотологічні дані.
Лабораторні дослідження матеріалу на сказ проводять позачергово та безкоштовно декількома способами одночасно. Про результати дослідження (проміжні та заключні) негайно повідомляють установу ветеринарної медицини або спеціаліста, який направив матеріал, а також головного лікаря ветеринарної медицини району (міста), які в свою чергу повідомляють відповідні державні заклади охорони здоров'я. Діагноз на сказ вважається встановленим у разі отримання позитивних результатів хоча б одним із методів.
Як же можливо запобігти розповсюдженню вірусу сказу?
Собаки та коти, що утримуються приватними господарями, притулками та будь-якими об’єктами господарювання різних форм власності, незалежно від породи, починаючи з трьохмісячного віку, в обов'язковому порядку мають проходити вакцинацію проти сказу у закладах ветеринарної медицини або лікарями ветеринарної медицини, діяльність яких відповідно ліцензована! Ревакцинація проводиться щорічно! Записи про вакцинацію вносяться до ветеринарно-санітарного паспорта державного зразка.
Сільськогосподарські тварини, незалежно від форм власності, що випасаються на відкритих пасовищах, підлягають щорічній вакцинації за 3-4 тижні до початку пасовищного періоду.
Для профілактики сказу серед диких м’ясоїдних здійснюють пероральну імунізацію двічі на рік (весною та восени) згідно з чинними нормативними документами.
З метою своєчасного виявлення і недопущення захворювання тварин на сказ органи лісового господарства, охорони природи, мисливського господарства і заповідників зобов'язані:
- систематично обстежувати угіддя, де мешкають дикі тварини, і при виявленні їх трупів або вбитих з підозрілою поведінкою звірів (відсутність боязливості, неспровоковані напади на людей чи тварин), негайно повідомляти працівників державної служби ветеринарної медицини і надсилати матеріал у ветеринарну лабораторію для дослідження на сказ;
- проводити щорічно в листопаді-січні одночасно на великих територіях заходи щодо підтримання оптимальних розмірів популяції лисиць, у яких перед періодом їх розмноження (березень-квітень) щільність популяції не повинна перевищувати 0,5 - 1 голови на 1000 га угідь;
- проводити боротьбу з безпритульними собаками та котами в мисливських угіддях, включаючи зелені зони навколо міст;
- не допускати до полювання не вакцинованих проти сказу собак, про що у мисливців повинні бути відповідні документи.
Органи комунального господарства, житлово-експлуатаційні організації, адміністрації ринків, м'ясо- і молокопереробних підприємств, магазинів, їдалень, ресторанів, коменданти гуртожитків, власники будинків зобов’язані утримувати в належному санітарному стані території підприємств, ринки, звалища, майданчики для сміття і інших відходів, не допускати скупчення безпритульних собак і котів в таких місцях, приймати заходи, що виключають можливість проникнення собак і котів в підвали, на горища та в інші нежитлові приміщення.
Безпритульні собаки і коти, які знаходяться на вулицях і в інших громадських місцях без супровідної особи або немають бирки, підлягають відлову. Порядок відлову цих тварин, їх утримання і використання встановлюють місцеві органи самоврядування.
Власники тварин, керівники господарств незалежно від форм власності та спеціалісти ветеринарної медицини зобов'язані:
- доставляти сільськогосподарських тварин, собак та котів на вимогу посадових осіб закладів ветеринарної медицини для огляду, діагностичних досліджень, профілактичних щеплень та обробок;
- для охорони тваринницьких ферм, гуртів, отар, табунів використовувати лише вакцинованих проти сказу собак, вживати заходів щодо недопущення диких хижаків та безпритульних тварин в місця розташування свійських тварин;
- про кожний випадок укусу сільськогосподарських і домашніх тварин дикими тваринами, безпритульними собаками або котами, а також при підозрі захворювання тварин на сказ, власник повинен негайно повідомляти установу державної ветеринарної медицини та ізолювати таких тварин;
- у випадку укусу або травмування шкіри, слизових оболонок собакою чи котом людини, власник або постраждала особа, повинні негайно інформувати державні заклади охорони здоров'я і ветеринарної медицини.
Собаки, коти та інші тварини, що покусали людей чи тварин, повинні бути негайно доставлені їх власниками незалежно від форми господарювання або особами, які займаються відловом безпритульних собак і котів, в територіальну установу державної ветеринарної медицини для огляду та карантинування протягом 10 днів.
В окремих випадках, при наявності загородженого двору або приміщення, з дозволу установи державної ветеринарної медицини після проведення інструктажу тварина, що нанесла укуси людям або іншим тваринам, може бути залишена під розписку у власника за умови, що він зобов'язується утримувати її на прив'язі або в ізольованому приміщенні протягом 10 днів і дозволяти спеціалісту ветеринарної медицини здійснювати щоденний нагляд за цією твариною. Результати нагляду за карантинованими тварини щоденно реєструють в спеціальному журналі та оформлюють актом про клінічний огляд і по телефону, а потім письмово про них повідомляють державний заклад охорони здоров'я, в який звернулися потерпілі від укусу люди. У випадку появи у тварини характерних клінічних ознак сказу, її усипляють, а проби головного мозку направляють у державну лабораторію ветеринарної медицини для дослідження. Аналогічно поступають у випадку її загибелі.
Якщо тварина залишається клінічно здоровою, по завершенню терміну карантину її обов’язково вакцинують проти сказу та повертають власнику, або направляють у притулок за умови її ізольованого утримання протягом 30 днів.
Продаж, купівля та вивезення собак, котів, а також диких тварин в інші міста, райони і області дозволяється лише з благополучної місцевості при наявності ветеринарного документа (довідки, свідоцтва, паспорту) з відміткою в ньому про щеплення проти сказу (для собак і котів) не менше ніж за 30 днів до вивезення.
Посадові та інші особи за порушення правил карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог щодо сказу тварин несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Ветеринарний фахівець має право не надавати ветеринарної допомоги домашнім м’ясоїдним тваринам, що не щеплені проти сказу терміном більше 1 року.
На даний момент територія Новоушицької СТГ є благополучною щодо хвороби сказ завдяки заходам боротьби з нею, які здійснюються комплексно Новоушицькою районною державною лікарнею ветеринарної медицини, місцевими органами охорони здоров'я, житлово-комунального і лісового господарства, товариством мисливців. Але, нажаль, поодинокі випадки сказу серед тварин трапляються і у нас. Тому жителям Новоушиччини важливо володіти актуальною інформацією та приймати обов’язкову участь у запобіганні поширенню цього страшного захворювання!
Статтю підготувала Головний спеціаліст відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Новоушицького управління Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області Александрова В.О.
