Три роки, мій Янголе, без повітря живу,
а чи живу, чи уві сні я блукаю?
Кожну ніч перед темрявою сина прошу:
“Прийди хоч в мій сон, де тебе я шукаю”.
Нескінченність болю і втрати
не полишають, я не надіюсь,
моя свідомість підготувалась до життя,
де біль і туга за сином не минають.
Йду по життю, стискаючи м’язи тіла
до звичного болю,
змушую свої серце і душу закам’яніти.
Віддано несу пам’ять про тебе, сину мій,
і як ти і хотів - продовжую жити.
Мама (Зінаїда ГЕВАК).
Сьогодні минає три роки, як у в бою з танковою колоною ворога під Маріуполем загинув Антон Леонідович ГЕВАК. Герой народився та виріс у с. Пилипи-Хребтіївські.
Антон ГЕВАК (позивний «Перун»), командир взводу 140-го розвідбатальйону, прикривав відхід побратимів. Підбивши з NLAW танк противника, отримав смертельне кульове поранення.
Сьогодні на кладовищі села Пилипи-Хребтіївські зібралися рідні, односельці, керівництво громади. Вшанували пам'ять Антона, висловили співчуття батькам, сестрі, родині Героя. Щирий, талановитий, мужній Воїн, зразковий офіцер нового покоління, який дбав про своїх бійців, - таким його запам'ятали близькі та побратими…
У війську Антон ГЕВАК з 18 років. Проходив строкову службу в Одесі. У 2014 році пішов служити у 8-й полк спецпризначення ССО, захищав Україну в зоні проведення АТО. У 2015 році вступив на факультет розвідки Одеської військової академії. Після чотирьох років навчання приєднався до 140-го окремого розвідувального батальйону морської піхоти ВМС ЗСУ. Антон нагороджений відзнакою Президента України - орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Вічна пам’ять і слава Герою… Щирі співчуття рідним та близьким загиблого Воїна.