Сказ — це гостре особливо небезпечне вірусне захворювання усіх
теплокровних тварин і людини.
Характеризується хвороба розвитком вірусного енцефаліту зі стрімким
пошкодженням центральної нервової системи і завжди закінчується смертю.
Джерелом та резервуаром збудника сказу є усі теплокровні тварини, з яких
найбільш небезпечні для інфікування людини м’ясоїдні (дикі та домашні). Людина
може інфікуватися збудником сказу від хворої на сказ тварини
через: укус; подряпину та мікроушкодження шкіри; потрапляння контамінованої
збудником сказу слини на слизові оболонки.
У контактний спосіб людей найчастіше інфікують коти й собаки — з-поміж
свійських тварин, а в дикій природі — лисиці та вовки. В Україні головним
джерелом збудника сказу у дикій природі є червоні лиси, збудник сказу виявлявся
також у кажанів.
Серед свійських тварин особливу небезпеку становлять безпритульні тварини,
зокрема собаки, для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території,
членів зграї або здобуття їжі; в останні роки збільшилась роль котів, які нерідко
мають спільні з лисицями території лову мишей, досить часто хворіють на сказ
також заражені сільськогосподарські тварини.
Якщо вас укусила безпритульна або дика тварина, негайно зверніться до
лікаря! Зволікання може коштувати життя!
Сказ залежно від стадії проявляється, наступними симптомами:
Початкова стадія (триває до п’яти днів): У тварини наявні сліди від укусів;
гризуть місце укусу; ласкаві, примхливі, насторожені одночасно; слабкий апетит;
їдять неїстівне; слинотеча; блювота.
Збуджена стадія (2–3 дні): агресивні; збуджені; нападають; намагаються
утекти; гризуть землю; їдять неїстівне; конвульсії; блювота; параліч; косоокість.
Паралітична стадія (2–4 дні): виснаження; повний параліч; смерть.
Що робити із твариною, підозрілою на сказ
Собаку, кота чи іншу тварину, яка покусала людей або тварин, слід
негайно ізолювати, повідомити ветеринарного спеціаліста, для
огляду. Утримувати під наглядом спеціалістів протягом десяти днів, у жодному разі
їх не вбивати!
Профілактичні заходи поділяються на два напрями: боротьба з носіями
збудника і недопущення розвитку захворювання у людини, яку покусала чи
обслинила скажена тварина.
Для профілактики сказу необхідно:
- регулярно вакцинувати свійських тварин;
- вакцинувати диких м’ясоїдних тварин (пероральна імунізація шляхом
розкладання у місцях їх перебування їстівних приманок з вакцинами);
- уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами;
- не торкатися диких чи безпритульних тварин;
- не підгодовувати безпритульних тварин у місцях, де постійно перебувають
люди;
- виконувати правила утримання тварин.
Стережіться безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до
вас підійти.
Сказу можна уникнути, якщо після укусу людина як найшвидше отримає
необхідну медичну допомогу. Курс антирабічних щеплень призначають у разі
ймовірного або наявного інфікування людини, після визначення приналежності
випадків укусів до певних категорій контакту згідно з рекомендаціями ВООЗ.
Самовільно припиняти лікування чи порушувати режим поведінки під час нього
неприпустимо!
Якщо вас укусила чи обслинила тварина (особливо дика чи безпритульна)
негайно зверніться до лікаря! Якщо тварина домашня, попросіть власника надати
документи, що підтверджують її щеплення.
Коли лікар недоступний, ретельно промийте рану протягом щонайменше 15 хв
мильною водою, мийними засобами, дезінфектантами для обробки ран у хірургічній
практиці або іншими засобами (70%-м спиртом або 5%-м розчином йоду), що
нейтралізують вірус.
Після цього неодмінно зверніться по медичну допомогу.
У разі можливого інфікування людині показані негайна госпіталізація і введення
антирабічної вакцини. Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у
96–99% випадків. Вона ефективна у разі початку курсу не пізніше 14-го дня з
моменту укусу чи обслинення. Утім, курс імунізації призначають навіть через кілька
місяців після контакту із хворою або ж підозрілою на сказ твариною. Антитіла у
людини з’являються тільки на 12–14-й день, а максимальні їхні рівні досягаються
лише через 30–40 днів. Імунітет стає дієвим приблизно через два тижні після
закінчення курсу вакцинації та залишається таким упродовж року.
Щоб захистити себе і своїх домашніх улюбленців кожен власник тварини
повинен знати та дотримуватись обов’язкових правил:
1. Щороку доставляти своїх собак та котів до ветеринарних установ для
огляду та імунізації (щеплення) проти сказу.
2. Тримати сторожових собак на прив’язі або у вольєрі і випускати їх лише
у закритих дворах, що виключають можливість втечі, про наявність собак застерігати
написом.
3. Про захворювання або укус собаки, кота чи іншої тварини негайно
повідомляти ветеринарну службу.
4. Вигулювати та виводити за межі помешкання собак з підвищеною
агресивністю тільки при наявності короткого повідка та намордника і обов’язкового
щеплення проти сказу.
5. Купувати, продавати, виставляти на виставках, перевозити в інші
населені пункти усіма видами транспорту собак та котів, тільки при наявності
ветеринарного свідоцтва Форма№1 та ветеринарного паспорта з відміткою про
імунізацію проти сказу, що проведена не більше 12 місяців тому та не менше 30 днів
до вивозу.
6. Не допускати до полювання не щеплених проти сказу собак.
Для проведення щеплення тварин проти сказу необхідно звертатись до
дільничних лікарів Н районної державної лікарні ветеринарної медицини.
Новоушицьке управління ГУ Держпродспоживслужби в Хмельницькій області
