Три роки, відколи село Куражин втратило свого Сина, а Україна — одного з тих скромних і відданих Героїв, на яких тримається наша свобода.
19 листопада 2022 року, у бою під Пречистівкою на Донеччині, Борис Бойко отримав смертельне поранення.
Він стояв до кінця за нашу землю, за наші родини, за право України бути вільною.
Борис народився у Куражині, тут виріс. Працював трактористом у господарстві, багато читав, був ерудованим, спокійним, щирим, працьовитим — таким, кого поважають без зайвих слів.
У 2014 році, коли війна лише розпочалася, він без вагань став на захист Батьківщини.
А у 2022-му, коли Україна опинилася у вирі повномаштабної навали, Борис знову повернувся на передову, знову став до бою. Був мінометником.
У Бориса залишилася сестра — Зінаїда Григорівна, для якої ця війна стала болем непоправної втрати.
Сьогодні на його могилі — квіти, тиша і сльози. Рідні, односельці, друзі та керівництво громади зібралися, аби вшанувати пам’ять Бориса…
Селищний голова Анатолій ОЛІЙНИК та староста села Василь ГНАТЮК висловили слова співчуття рідним.
Зранку новоушичани вшанували Героя біля Стели пам’яті — місця, де обличчя наших Захисників дивляться на нас щодня, нагадуючи, якою ціною Україна бореться за незалежність.
Борис Бойко назавжди залишиться у пам’яті як Добра Людина.
Як Той, хто поклав життя, щоб жили ми.
Герою навіки 47…
Вічна пам’ять...
