Законом України від 30 листопада 2021 року № 1914 «Про внесення змін до
Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення
збалансованості бюджетних надходжень» для платників податків у яких у власності та/або
користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі, постійному користуванні) є земельні ділянки,
віднесені до сільськогосподарських угідь, вводиться поняття мінімального податкового
зобов’язання (далі – МПЗ).
МПЗ - це мінімальна величина податкового зобов’язання зі сплати податків, зборів,
платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з
виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю
та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням)
земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахованою за
формулою:
МПЗ = НГО × S × К× М / 12, де:
НГО - нормативна грошова оцінка 1 гектара земельної ділянки (в разі не проведення - НГО
ріллі по області (в 2022 році - 30477 грн. за 1 га)) з урахуванням коефіцієнта індексації,
визначеного відповідно до порядку, встановленого Кодексом для справляння плати за землю;
S - площа земельної ділянки в гектарах;
К - коефіцієнт (за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт застосовується із
значенням 0,04);
М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності,
оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника
податків.
Відповідно до п. 64 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України
(далі – ПКУ) першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов’язання, є 2022
рік.
Платники єдиного податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в т. ч.
на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а
також голови сімейних фермерських господарств, у т. ч. щодо земельних ділянок, що
належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким
сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком
загального мінімального податкового зобов’язання у складі податкової декларації за
податковий (звітний) рік.
У такому додатку, зокрема, зазначаються:
кадастрові номери земельних ділянок, які використовуються такими платниками для
здійснення підприємницької діяльності, та для яких визначається мінімальне
податкове зобов’язання, їх нормативна грошова оцінка та площа таких земельних
ділянок;
сума загального МПЗ як сума мінімального податкового зобов’язання кожної
земельної ділянки;
загальна сума сплачених платником єдиного податку податків, зборів, платежів,
контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з
виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з
власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним
користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь,
та визначених відповідно, зокрема, до п. 297-1.5 ПКУ витрат на оренду земельних
ділянок протягом податкового (звітного) року;
різниця між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною
сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.
До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок
відносяться:
єдиний податок; податок на прибуток підприємств (у разі переходу в податковому
(звітному) році на спрощену систему оподаткування із загальної);
податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів (чистого
оподаткованого доходу) від продажу (реалізації) власної сільськогосподарської
продукції (у разі переходу в податковому (звітному) році на спрощену систему
оподаткування із загальної);
податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які
перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім
доходів, сплачених за придбання товарів у фізичних осіб), з доходів за договорами
оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського
призначення;
земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які
використовуються такими платниками для здійснення підприємницької діяльності (у
разі переходу в податковому (звітному) році на спрощену систему оподаткування із
загальної);
рентна плата за спеціальне використання води (у разі її сплати);
20 відсотків витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських
угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юридичні особи, та/або які перебувають
у державній чи комунальній власності.
У сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не
враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми
податків, зборів, платежів.
При позитивному значенні різниці між сумою загального мінімального податкового
зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду
земельних ділянок платник єдиного податку четвертої групи зобов’язаний збільшити
визначену в податковій декларації за наступний за звітним податковий (звітний) рік суму
єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету, на суму такого позитивного значення.
Для платників єдиного податку четвертої групи сума такого збільшення розподіляється
між відповідними місцевими бюджетами та перераховується пропорційно частці земельних
ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території відповідної
територіальної громади, у загальній площі таких земельних ділянок, власником або
користувачем яких є платник податку.
Сума єдиного податку в частині позитивного значення такої різниці не враховується у
загальній сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок у
наступному податковому (звітному) році.
Позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового
зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду
земельних ділянок є частиною зобов’язань з єдиного податку.
